Які настрої панують серед українців щодо шляхів припинення війни? Про що свідчать соціологічні дослідження? Чи підтримують жителі України «заморожування» бойових дій? Чи готові для цього погоджуватися на територіальні поступки? Про все це дізнавався проєкт Радіо Свобода «Новини Приазовʼя».
- Американський інститут Gallup, який займається дослідженням громадської думки, 9 жовтня оприлюднив результати опитування жителів України стосовно війни та різних політичних аспектів. За даними компанії, практично всі українці погоджуються, що виграти війну означає повернути всі території, які Росія забрала під свій контроль із 2014 року, починаючи з анексії Криму.
- Втім, зараз усе більше українців сподіваються, що Київ зможе домовитися про припинення війни. Ці настрої особливо сильні біля лінії фронту на півдні та сході країни, де точаться найбільш активні бойові дії. Відповідно, 41% жителів південного регіону і 31% східного – підтримують перемовини, які сприятимуть завершенню війни.
- Водночас українці глибоко довіряють своєму війську. За даними Gallup, рейтинг схвалення досягає рекордного рівня в 95%. Підтримка президента України Володимира Зеленського трохи похитнулася і порівнянні з попередніми дослідженнями, але залишається високою – і становить 81%.
Зробити паузу?
«Новини Приазовʼя» поспілкуватися з жителями півдня, експертами й політиками та поцікавилися їхньою думкою щодо результатів дослідження американського інституту.
Політолог із Херсона Дементій Білий у коментарі «Новинам Приазов'я» зазначив, що, коли в опитуваннях ідеться про припинення війни, то важливо розуміти, на яких умовах.
Росія не хоче припиняти війну, Росія хоче, щоб ми капітулювалиДементій Білий
«Мир – це припинення війни, чи мир – це прийняття умов Росії? Ми ж усі знаємо, що Росія не хоче припиняти війну, Росія хоче, щоб ми капітулювали, вони вимагають перед нами цієї капітуляції. І тому коли ми говоримо, що більша частина мешканців України, точніше значна частина мешканців сходу та півдня хоче миру, але ми не знаємо на яких підставах цього миру вони хочуть. Думаю, що всі наші мешканці півдня та сходу більше думають про те, щоб зробити паузу і посилити свій оборонний потенціал», – зазначив політолог.
«Тривожні тенденції»
Попри втому, більшість українців у всіх регіонах все одно налаштовані на перемогу у війні з Росією, вважає Білий. Українці розуміють, що ця війна тривала і перемоги одним контрнаступом не досягнути, каже він.
«Можливо це і спонукає людей говорити про мир, щоб переозброїтися. Як це було на перших етапах нашої війни з 2014 року, коли були підписані мінські угоди й це дало змогу посилити ЗСУ. Бо всі українці, ще раз, всі українці всіх регіонів впевнені у перемозі і вони вірять ЗСУ», – підкреслив політолог.
Якби опитування провели з урахуванням думки жителів окупованих територій півдня, це б вплинуло на остаточні результати дослідження, каже Білий.
Росія насправді не хоче жодного миру, вона хоче капітуляції УкраїниДементій Білий
«Більшість людей Лівобережної Херсонщини чекають на визволення. Ті люди, з ким я спілкуюся на лівобережжі, вони кожну нашу розмову починають зі слів: Ну як там? Коли? Коли прийдуть наші ЗСУ? Коли буде визволення? Вони розуміють і бачать, якою ціною це дається.
Ми повинні розуміти, що накопичується втома і з’являються такі от тривожні тенденції. І ці тривожні тенденції ми не повинні заперечувати, ми повинні їх зрозуміти та пояснювати людям про те, що війна це надовго, що Росія насправді не хоче жодного миру, вона хоче капітуляції України, а на це ми жодним чином не підемо, бо капітуляція України означає повну смерть в України, і українського народу», – наголосив він.
З огляду на бойові дії і окупацію Росією частини південних територій України, редакція не може отримати офіційного підтвердження про деякі озвучені свідчення чи незалежно їх перевірити.
«Неповна картина»
- Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно з Центром політичної соціології у липні цього року також оприлюднив результати опитування українців стосовно їхнього ставлення до різних аспектів війни. Згідно з дослідженням, за час повномасштабної війни оптимізм та надія у краще майбутнє країни досягли одного з найвищих показників з часів Революції Гідності. Водночас зростання негативних емоцій та зниження оптимізму протягом червня цього року викликають занепокоєння, зазначили соціологи. Негативні емоції щодо майбутнього держави пов’язані з готовністю українців погодитися на швидке завершення війни за будь-яку ціну.
- На зростання показників негативних емоцій могло вплинути руйнування греблі Каховської ГЕС, яке сталося під час проведення опитування, написано у звіті.
- Втім, більша частина опитаних (53%) готові терпіти наслідки війни зараз заради перемоги у майбутньому. Якнайшвидшого завершення війни за будь-яких умов бажає 30% українців, проте дійсно готові піти на хоча б якісь поступки заради швидкого закінчення війни лише 8% респондентів.
- Опитування також показало, що частина громадян хоче швидкого завершення війни через страх великих втрат, а також уявлення про те, що Росія володіє більшими ресурсами за Україну і через сумніви у тривалості підтримки з боку Заходу.
Директор Центру стратегічного розвитку територій із Мелітополя Андрій Орлов розповів «Новинам Приазов’я», що дослідження, які зараз проводять соціологічні компанії, зазвичай не включають повною мірою думку жителів окупованих територій, тих, хто виїхали за кордон, а також військовослужбовців.
«Такі дослідження, слід позначати, що це думка цивільного населення України на сьогодні. Це дуже важливо розуміти. Тому що думка військовослужбовців, або думка тих людей, які зараз боронять Україну в будь-яких підрозділах, вона буде різнитися від думки цивільного населення», – впевнений він.
Науковець зазначив, що згідно з дослідженням КМІСу (Київський міжнародний інститут соціології – ред.), 80% населення України вважають, що влада не піде на неприйнятні компроміси з Росією заради припинення війни.
Думка військовослужбовців буде різнитися від думки цивільного населенняАндрій Орлов
«На півдні так вважають 78% – дуже потужна цифра і на сході 72% – це теж потужна цифра. Хоча порівняно з настроями, наприклад, у західних регіонах, слід казати, що цей показник становить 84%. тобто десь на 7-10% більший як такий.
«Такі дослідження, слід позначати, що це думка цивільного населення України на сьогодні. Це дуже важливо розуміти. Тому що думка військовослужбовців, або думка тих людей, які зараз боронять Україну в будь-яких підрозділах, вона буде різнитися від думки цивільного населення», – впевнений він.
«Неприйнятні компроміси виключені»
Науковець зазначив, що згідно з дослідженням КМІСу (Київський міжнародний інститут соціології – ред.) 80% населення України вважають, що влада не піде на неприйнятні компроміси з Росією заради припинення війни.
«На півдні так вважають 78% – дуже потужна цифра і на сході 72% – це теж потужна цифра. Хоча порівняно з настроями, наприклад, у західних регіонах, слід казати, що цей показник становить 84%. тобто десь на 7-10% більший як такий», – зазначив Орлов.
Втім, він вказує і на те, що дані цього ж дослідження демонструють деякі відмінності серед регіонів щодо готовності самих громадян йти на територіальні поступки – за 2023 рік ця цифра виросла з 10 до 14%
«На півдні це 21% на сході – 22%. Тобто ми бачимо, що динаміка не дуже потужна», – каже Орлов.
Попри втому від війни, абсолютна більшість українців не занепали духом і готові протистояти російській агресії та боротися до кінця, додав професор.
Що впливає на настрої людей?
- Президент України Володимир Зеленський 5 жовтня під час саміту Європейського політичного співтовариства заявив, що «заморожування» російської агресії в Україні загрожує не тільки їй, а й іншим країнам Європи». За словами президента, якщо у війні проти України буде якась пауза – то станеться новий критичний момент. Якщо Росії дати адаптуватися зараз, до 2028 року Кремль зможе відновити військовий потенціал, і в Росії буде достатньо сили напасти на країни, які перебувають у фокусі її експансії, зокрема, країни Балтії.
- Водночас Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг 14 жовтня повідомив, що «Росія може спробувати «заморозити» війну проти України, але союзники зроблять все, щоб цього не сталося».
Народний депутат України Олексій Гончаренко вважає, що на настрої людей впливає нерозуміння, скільки буде тривати війна.
«Я багато спілкуюсь з людьми, всі люди хочуть звільнення абсолютно всіх територій. І ті люди, які на окупованих територіях, я думаю, найбільше цього хочуть. Тому, що вони страждають найбільше. Інша історія, що ніхто не може відповісти, чи це відбудеться і коли це відбудеться. Оце питання, відповіді на яке люди не знають. Правильніше сказати, коли це відбудеться? Те, що це відбудеться рано чи пізно, ось в цьому, я думаю, сумнівів немає ні в кого. А от коли це відбудеться ми з вами не знаємо і багато людей цього не знають. І тому ми бачимо такі відповіді», – пояснив «Новинам Приазовʼя» Гончаренко.
«Зброю дадуть, але людей – ні»
Потенційні перемовини з Росією не означають автоматичного «заморожування» війни, каже депутат. Він вказує на те, що обмін полоненими та зернова угода також працюють через перемовини.
Україна має вести цю війну і вести її до перемоги безумовно. Але так, щоб дуже берегти людейОлексій Гончаренко
«Слово «перемовини» в Україні демонізовано, це дивно. Буває таке, що під час перемовин зупиняються бойові дії, а буває, що ні. Те саме з «заморозкою конфлікту». Перед Україною стоїть дуже важке завдання і ми маємо чесно вести розмову в суспільстві. Нас 30 млн, проти нас країна, в якій 150 млн людей. Нам можуть дати зброю і слава богу нам її дають наші партнери. Вони нам допомагають фінансово і це дуже важливо, але людей нам ніхто не збирається давати. Це просто очевидно, ніхто за Україну воювати не збирається. Тому Україна має вести цю війну і вести її до перемоги безумовно. Але так, щоб дуже берегти людей. Це наше завдання сьогодні №1», – зауважив Гончаренко.
У випадку зниження інтенсивності війни Україна також має використовувати всі можливості, щоб наростити свій військовий потенціал, додав він.
За його словами, для України дуже важливим є отримання гарантій безпеки на тій території, яку вона контролює сьогодні.
«Уявімо собі, що, наприклад, ми вибили ворога сьогодні з частини окупованої території, але не з усіх. Чи це означає, що ми маємо зупинитися? Ні. Ми хочемо звільнити всю територію. Добре, ми звільнили всю територію. Чи це означає, що війна закінчилася? Ні. Росія може далі вдиратися і відбивати назад території. Ми не знаємо відповіді на ці питання, тому для нас дуже важливо перегорнути цей стіл. Тобто не 30 млн проти 150 млн, а навпаки. Наприклад, стати членом НАТО і стати мільярдом. Тому, що в НАТО – мільярд людей і потужна військова машина. Тоді нам вже ніяка Росія абсолютно не страшна», – вважає Гончаренко.
«Агресор не змінив своїх намірів»
Президент Центру глобалістики «Стратегія ХХI» Михайло Гончар розповів, що західні партнери України дедалі рідше згадують про переговори України і Росії, оскільки бачать неготовність Кремля до цього процесу.
«Якщо немає готовність однієї сторони, а в цьому випадку визначальне значення має готовність саме агресора до поговорів, то нема про що говорити. Агресор не змінив своїх цілей і намірів. А отже немає предмета переговорів», – зазначив він.
Суспільству варто розуміти, що переговори з Росією можуть ні до чого не призвести. Ба більше, вони можуть тривати роками чи десятиліттями, каже експерт і наводить приклад відсутності мирної угоди між РФ та Японією з часів Другої світової війни та Радянського Союзу.
«Переговори – ілюзія миру»
Гончар також наголошує на тому, що Україна вже проходила етап домовленостей з РФ по Донбасу – були угоди з припинення вогню, які постійно порушувалися, а врешті все це призвело до широкомасштабного вторгнення Росії в Україну.
«Заморожування» війни – це проміжна ціль Росії, додав Гончар.
Потрібна мобілізація зусиль для відсічі припинення агресії, а не для якихось ілюзорних мирних переговорів, які принесуть користь фактично агресоруМихайло Гончар
«Бачимо, що їм понад півтора року нічого не вдається, тому звичайно той початковий потенціал, який був, він вичерпався. Їм (російській стороні – ред.) потрібно поновлення потенціалу. І тут якраз формат переговорів, формат якогось «замороження» конфлікту їх влаштовує. Дехто ще продовжує казати, що потрібні скрізь мирні ініціативи, мирні переговори. Але це процес, який часто ні до чого не веде. В даному випадку якраз мова йде про те, що потрібна мобілізація зусиль для відсічі припинення агресії, а не для якихось ілюзорних мирних переговорів, які принесуть користь фактично агресору, оскільки дозволять йому зосередитися на створенні додаткового потенціалу для наступного етапу війни», – впевнений політолог.
- У серпні низка ЗМІ поширили заяву керівника апарату генерального секретаря Північноатлантичного альянсу Стіана Єнссена, який допустив, що Україна може стати членом НАТО у випадку територіальних поступок РФ. За його словами, дискусії про майбутній статус України в контексті Альянсу після війни вже тривають, в них, серед іншого, лунають опції з відмовою Києва від частини території.
- Українська сторона різко відреагувала на цю заяву. У МЗС України назвали такі розмови «абсолютно неприйнятними», а секретар РНБО Олексій Данілов назвав заяву «дивним вкидом».
- 16 серпня у НАТО назвали «помилкою» заяву Єнссена щодо відмови України від частини своїх територій в обмін на вступ.
- У Києві не виключають, що дискусії про мирні пропозиції Україні, які вона вважала би неприйнятними, ведуться «деякими представниками країн НАТО». Про це в інтерв’ю Радіо Свобода заявила віцепрем’єрка з євроантлантичної інтеграції України Ольга Стефанішина, при цьому додавши, що ці дискусії «не мають під собою жодної підтримки».
- У Білому домі заперечили переговори про територіальні поступки України в обмін на членство в НАТО.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.
Усього із 24 лютого 2022 року ООН зафіксувала в Україні 10 582 випадків загибелі цивільних людей, а також щонайменше 19 875 випадків поранення цивільних. Про це заявив верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк 22 лютого 2024 року.
«Ймовірно, що реальна кількість втрат серед цивільних осіб є набагато вищою», – кажуть в місії.
Форум