Доступність посилання

ТОП новини

«Закріплений журналіст». День третій: Луганську ТЕС «обережно» обстрілюють


Луганська ТЕС під контролем українських силовиків попри обстріли та диверсії
Будь ласка, зачекайте

No media source currently available

0:00 0:03:13 0:00

Луганська ТЕС під контролем українських силовиків попри обстріли та диверсії

Щоденник журналіста Радіо Свобода про роботу на передовій за програмою Embedded journalism

Другу частину щоденника читайте тут.

Найбільш вражаючий ефект від ночі у бліндажі – це відсутність світла, коли відкриваєш очі. Спочатку лякаєшся, що насправді не прокинувся, але швидко розумієш, що дихаєш, і заспокоюєшся.

Спочатку лякаєшся, що насправді не прокинувся, але швидко розумієш, що дихаєш, та заспокоюєшся

Вранці бійці вже зібрали залишки від мін, які вчора падали на блокпост – знайшли кілька хвостовиків калібру, ймовірно, 82 міліметри.

Офіцер, який мене супроводжує, натякає, що треба змінити позицію – не хоче, щоб я дуже довго перебував на одному місті. Я, в принципі, не проти, і їду на Луганську ТЕС – я був тут ще взимку, коли біля ТЕС базувався «Айдар» та 80-та аеромобільна бригада. Цікаво, що змінилося.

Комбриг 92-ї Віктор Ніколюк привозить мене до адміністративного корпусу і, поки я чекаю на старшого офіцера, віддає наказ зняти червоно-чорний прапор. «Я ж говорив, що мають бути лише державні символи», – наголошує полковник Ніколюк.

Вночі там спрацювала сигнальна розтяжка. Ймовірність знайти когось дуже мала, але ми просуваємось повільно й обережно

Я залишаю речі і йду разом із бійцями перевірити периметр станції – вночі там спрацювала сигнальна розтяжка. Ймовірність знайти когось дуже мала, але ми просуваємось повільно й обережно – берег ріки, де ми йдемо, прострілюється.

Десь за півгодини під керівництвом бійця із позивним «Йод» група перевіряє усі можливі місця просування диверсійних груп, але не знаходить ніяких слідів противника. Бійці розказують, що «зеленку» тут мінували всі, кому не ліньки – і сепаратисти, і «Айдар», і десантники з 80-ї бригади.

Крім того, Луганська ТЕС отримує антрацитове вугілля – саме його не вистачало Україні взимку, тому що більшість шахт опинилися на контрольованій бойовиками території

По поверненню мене запрошують на дах Луганської ТЕС – по цих позиціях артилерія сепаратистів майже не працює. Підприємство належить олігарху Рінату Ахметову і забезпечує електроенергією східні міста України. Працівники не уточнюють, чи отримують цю енергію міста, які не контролює українська влада – розподіляти електрику має відповідне держпідприємство. Втім, спеціалісти визнають, що енергії тих ТЕС, що зараз розташовані й працюють на окупованих територіях, не вистачило б. Крім того, Луганська ТЕС отримує антрацитове вугілля – саме його не вистачало Україні взимку, тому що більшість шахт опинилися на контрольованій бойовиками території.

Позиції на даху Луганської ТЕС
Позиції на даху Луганської ТЕС

Отже, по позиціях на даху стріляють, перш за все, снайпери бойовиків – деякі з них ведуть вогонь зі снайперських гвинтівок калібром 12,7. Позиція тут укріплена – і кулемети, і гранатомети. Заступник командира взводу, який привів мене на дах, як виявилося, професійний військовий: ще до цієї війни він відслужив 15 років і пішов у відставку наприкінці 90-х. Мобілізація знайшла його на заводі – із військового він перекваліфікувався на токаря. Втім, зараз повернувся до звичної справи і разом із молодим лейтенантом керує взводом.

Він же підводить мене до снайпера – той відмовляється показувати обличчя, але – і це вже велика удача – дає відзняти свою зброю. Це ще радянська снайперська гвинтівка Драгунова калібром 7,62 міліметри. Втім, на відміну від багатьох інших, у цієї новий ствол.

«Я бачив старі гвинтівки в інших снайперів, там точно стріляти дуже важко. А в мене новий ствол, я своєю зброєю задоволений». Взагалі, помічаю, що критикувати тут постачання, зброю чи умови якось не заведено

«За це дякую Міністерству оборони, – говорить снайпер. – Я бачив старі гвинтівки в деяких інших снайперів, там точно стріляти дуже важко. А в мене новий ствол, тому я своєю зброєю задоволений». Взагалі, я помічаю, що критикувати тут постачання, зброю чи умови якось не заведено. Навіть при вимкненій камері бійці не критикують командування. Багато хто говорить, що не вистачає справжніх офіцерів, але, знову ж таки, це скоріше жаль, аніж критика. І, як і раніше, – ніхто не критикує комбрига.

З даху відкривається надзвичайно красивий краєвид, але за горою розташовані позиції бойовиків, і саме з цього краєвиду по українських військових стріляють майже з усіх видів зброї

Після гвинтівки мені демонструють спеціальну оптику із 45-кратним «зумом» – в Україні, говорить снайпер, таку не роблять. Це монокуляр західного виробництва, і привезли його волонтери. «Все, що мені потрібно», – говорить стрілець. Він один із тих, хто намагається вогнем у відповідь нейтралізувати снайперів противника.

З даху відкривається надзвичайно красивий краєвид, але за горою розташовані позиції бойовиків, і саме з цього краєвиду по українських військових стріляють майже з усіх видів зброї.

Вигляд з даху Луганської ТЕС
Вигляд з даху Луганської ТЕС

Спускають з даху і йду до позицій батальйону «Айдар». Їх не дуже багато, а знімати на своїх позиціях вони не дають. Втім, поспілкуватися не проти. Їхній блокпост дуже близько до річки, й айдарівцям часто доводиться відганяти бойовиків. Керівник посту – солдат-контрактник, який не хоче говорити на камеру. Він демонструє величезну кількість гільз.

На черговому посту бійця, так би мовити, прориває. Війна йому набридла, він не розуміє, чого Україна намагається досягти на сході.

На військових позиціях сенс війни, яку нібито мали припинити мінські угоди, дійсно незрозумілий. Замість наступу – артилерійські дуелі, які ніяк не можуть змінити хід так званої антитерористичної операції

«Треба закінчити її якось та зайнятись економікою», – говорить він. На військових позиціях сенс війни, яку нібито мали припинити Мінські угоди, дійсно незрозумілий. Замість наступу – артилерійські дуелі, які ніяк не можуть змінити хід так званої антитерористичної операції.

Коли йду до свого спального місця, знайомлюсь зі ще одним вояком – лейтенантом ЗСУ, який виглядає занадто старшим за своє молодше офіцерське звання. Він виявився підполковником ДАІ у відставці, але спілкуватися зі мною відмовився. Журналісти, за його словами, занадто часто перекручували його слова, і тому він пресі не довіряє. На щастя, в наступні дні він змінив своє ставлення і навіть відвіз мене на ще одну передову позицію 92-ї бригади.

Обстріли українських позицій
Обстріли українських позицій

Вночі з даху ТЕС я слухав обстріли блокпосту, на якому раніше побував, та відповіді українських військових. Одного разу вибухнуло дуже сильно, і солдати почали говорити, що це був постріл танка.

«Якось, коли танк біля мене вистрелив, я ледь не впав, така сильна ударна хвиля», – пригадав один з бійців.

Embedded journalism – програма, започаткована Міністерством оборони, Генеральним штабом Збройних сил та Міністерством інформаційної політики, за зразок якої взято стандарти роботи західних журналістів під час збройних конфліктів, зокрема в Іраку та Афганістані. Кореспондент закріплюється за штабом одного з військових підрозділів і перебуває на бойових позиціях. Він не бере участі у бойових діях, але підпорядковується відповідному офіцеру і мешкає у тих же умовах, що й решта солдатів.

  • Зображення 16x9

    Михайло Штекель

    Журналіст. Працюю в медіа-сфері з перервами із 2003 року. В 2013 році спробував переїхати з рідної Одеси до Києва, писав про Революцію гідності, анексію Криму і знімав війну на Донбасі. У 2017-му повернувся до Одеси – міста непростого, але вкрай цікавого. Навчався на філософському факультеті, тому маю слабкість до довгих текстів. На Радіо Свобода працюю з 2014 року. Пишу, фотографую, знімаю, спілкуюсь із людьми.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG