Доступність посилання

ТОП новини

Гаазький трибунал. Росія має стати без’ядерною державою


Емблема Міжнародного кримінального суду
Емблема Міжнародного кримінального суду

Минулого разу, коли розвалився імперський Радянський Союз, було допущено декілька фатальних стратегічних помилок, котрих тепер потрібно уникнути

(Рубрика «Точка зору»)

Після падіння режиму Путіна Росія (або те, що від неї залишиться) має стати без'ядерною державою. Бажано, щоб і чисельність російської армії була суттєво обмежена. Що мало б бути прописано в єдиному пакеті вирішення «російського питання». І це дуже важливо. Інакше через певний часовий цикл з'явиться новий «путін», і все в Росії може розпочатися заново.

Російська економіка, інфраструктура і управлінська структура фактично розвалені за час правління Путіна. Наразі ми спостерігаємо дуже рідкісне явище повне розкладання державних устоїв, принципів функціонування держави та моральний розпад російського суспільства. У цьому сенсі Росія вже мертва. Оскільки тільки мрець або ракова пухлина можуть знищувати самі себе.

Тому очевидно, що демократичному світу потрібно наперед задуматись над питанням, що робити після розпаду Росії. Адже минулого разу, в 1991 році, коли розвалювався імперський Радянський Союз, було допущено декілька фатальних стратегічних помилок, котрих тепер потрібно обов’язково уникнути.

Необхідно підготуватися до розвалу Росії

Заходу необхідно підготуватися до можливого розвалу Росії та надавати допомогу продовольством, товарами та іншими речами першої необхідності лише у тому випадку, коли Москва погодиться ліквідувати свій ядерний арсенал. Адже володіння Росією ядерною зброєю стало головною причиною її експансіоністських зазіхань на чужі території і джерелом впевненості Путіна у своїй безкарності.

Не можна не помітити того, що в Росії простежуються процеси, які явно вказують на розкол серед російських політичних еліт. Вони почали розуміти, що ті, хто першими «зіскочать» з «путінського корабля» (котрий тоне), матимуть шанс. І якщо не всі зможуть отримати «індульгенції», то у них з’явиться можливість довести на міжнародному суді в Гаазі, що їхня вина є значно меншою.

Питання у тому, хто і кому «продаватиме» в Москві «квитки» до Гааги? І чи не пора заздалегідь зафрахтувати чартерний рейс в гаазькому напрямку? Склавши перед цим повний і детальний перелік осіб, котрі вчинили злочини проти людяності, і подумавши над тим, хто обов'язково у ньому має фігурувати.

Будівля Міжнародного кримінального суду в Гаазі
Будівля Міжнародного кримінального суду в Гаазі

«Путінський список» мусять очолити Путін і Шойгу, а далі б мали йти Сурков, Іванов, Володін, Патрушев…

Шлях до без’ядерної Росії може розпочатися з того, що ті, хто першими з представників еліт будуть спроможні вийти з «путінської гри» і почнуть домовлятися, отримають владу в Росії.

Звісно, що зробити це буде непросто. Адже Путін замкнув на собі дві речі гроші та силовиків. Силовики не вміють керувати грошима, а фінансисти не вміють керувати силовиками. Фактично реальну безпеку і гроші, після падіння режиму Путіна, можуть гарантувати тільки на Заході. Вони можуть надати кредити у великих обсягах, а в разі чого, і когось вивезти з Росії, щоб зберегти життя.

Але справа у тому, що ті, у кого будуть гроші (а це Міллер і Сечин) не можуть гарантувати безпеки підконтрольних їм газових трубопроводів. А за цю безпеку Шойгу і Патрушев попросять з них «оплату».

Таким чином, виникає дилема, хто сильніший: силовики, гроші чи гарантування безпеки сімей тих, хто прийматиме безпосередню участь у цій «великій грі»?

Має постати абсолютно інша Росія

Без'ядерна ера для Росії може розпочатися з того, що мають виникнути такі умови, щоб у Кремлі на них погодилися. І реальною умовою для подібних змін мають стати міжнародні зобов’язання ядерних держав, котрі гарантуватимуть безпеку і суверенітет територій, які залишатимуться під контролем Москви.

Російська Федерація переживає нині не лише дефолт своєї зовнішньої політики, вона переживає дефолт концепції і структури колишньої державності Росії. Після чого має постати абсолютно нова Росія. Й наслідки краху цієї концепції можуть бути дуже серйозними.

Фактично це буде зовсім інша держава, тому говорити про те, щоб залишити ядерну зброю цій новій Росії, немає сенсу. Оскільки нові держави не отримують такого права.

Важливо розпочати процес набуття Росією статусу без’ядерної держави. Почати його можна із запровадження формули: «будь-яка продовольча, фінансова і технологічна допомога Росії – тільки у разі її відмови від свого ядерного статусу».

Після цього мусить бути чітко прописано у міжнародному договорі, що Росія бере на себе зобов'язання не виробляти, не купувати і не розміщувати ядерну зброю і її компоненти, чи які-небудь ядерні вибухові пристрої на своїх територіях. Разом із тим документ не має забороняти росіянам використання ядерної енергії в мирних цілях.

Таким чином, цілком реально підійти до втілення ідеї створення зони, котра буде вільною від ядерної зброї, що територіально простягатиметься від Владивостока до Ужгорода.

І якщо досі в світі вже існували п’ять зон, які вільні від ядерної зброї: в Латинській Америці, в південній частині Тихого океану, в Африці, в Південно-Східній Азії та Центральній Азії, то тепер ми можемо говорити про шосту, Євразійську зону, куди входитимуть Росія, Україна і Білорусь.

Немає сумніву, що подібна угода буде підтримана усіма ядерними державами. Адже майбутня без’ядерна євразійська зона здатна стати ефективним інструментом посилення режиму нерозповсюдження, безпеки і стабільності, як на регіональному, так і на глобальному рівнях.

ООН мусить набути нових функцій

Політика нинішньої еліти Росії на чолі з Путіним, котра за 15 років дискредитувала не лише себе, а й державну структуру Росії та країну в цілому, є найважливішою підставою для того, щоб поставити питання про без’ядерний статус наступної Росії. За сукупністю скоєних режимом злочинів.

Проте необхідно відмітити, що для ініціювання російської без’ядерності існують й інші підстави. Справа в тому, що на сьогоднішній день (на відміну від 40-х, 60-х чи 70-х років минулого століття), склалася зовсім інша міжнародна ситуація.

І якщо у ті часи ядерна зброя була виправдана з точки зору забезпечення інтересів того чи іншого військово-політичного блоку, а не окремих держав, то нині ситуація змінилася.

Коли розглядати більш просунуту концепцію, то на сьогодні ядерна зброя має сенс лише в наддержавних і глобальних формуваннях. Оскільки будь-які конфлікти між великими державами не можуть бути вирішені за допомогою ядерної зброї.

Це продемонструвала і криза 2014-2015 років. Адже Росія не витримує економічного, фінансового і торгового протистояння з рештою світу.

Жодній країні сьогодні не потрібна ядерна зброя для вирішення конфліктів. Можливо, й взагалі непотрібні чисельні військові сили, а необхідні дипломатичні, комерційні, бізнесові і переговорні структури. Саме це мусить бути закладено у фундамент сучасних міжнародних стосунків.

Можна сказати, що парадигма проживання в єдиній світовій квартирі під назвою Земля і має стати основою нової концепції перетворення ООН на глобальну структуру наддержавного рівня, котра мирним шляхом вирішує всі тертя, непорозуміння та конфлікти.

У цій глобальній «квартирі» немає місця для брязкання ядерною зброєю і збройним конфліктам. Глобалізований світ став занадто тісним та занадто взаємопов’язаним.

Тому саме зараз необхідно ставити питання про створення таких наддержавних структур, які у подальшому стануть спадкоємцями ООН, де не буде анахронізмів типу з права вето Росії, котра, розпочавши агресію проти сусідньої України, користується цим правом вето для блокування дій, направлених проти російської агресії.

Криза в Росії має якнайсильніше підштовхнути міжнародну спільноту до вирішення цієї дуже важливої світової проблеми.

Адже відсутність подібної структури не дає можливості вирішувати назрілі глобальні світові проблеми, від енергетичних до безпекових, проблем здоров’я, регулювання розселення людей та інших гуманітарних питань, яких аж занадто багато накопичилось в світі.

Віктор Каспрук – незалежний політолог

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

  • Зображення 16x9

    Віктор Каспрук

    Політолог, журналіст-міжнародник, публіцист. Закінчив Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського. Працював завідувачем відділу політики в газеті В’ячеслава Чорновола «Час-Time». Автор понад 2500 статей. Спеціалізується на висвітленні проблем України, Росії, Білорусі, Близького Сходу, арабського світу, Латинської Америки та Південно-Східної Азії. Лауреат премії журналу «Сучасність» та Ліги українських меценатів за 2006 рік за цикл статей, присвячених проблемам внутрішньоукраїнської і світової політики, а також за інтерв’ю із провідними діячами білоруської опозиції.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG