Доступність посилання

ТОП новини

Врятуймося від вітчизняного автопрому!


Ціни на автомобілі іноземного виробництва в Україні суттєво вищі за європейські, хоча зарплати – найнижчі. А все для того, щоб змусити нас купувати продукцію «вітчизняного автопрому».

У всіх західних областях України зараз можна побачити силу-силенну автомобілів з іноземними реєстраційними номерами. У когось може скластися враження, що це в нашу прекрасну країну так масово приїздять туристи. Та це не так: насправді місцеві, що живуть недалеко від кордонів з Євросоюзом, купують собі там автівки, але потім їх не розмитнюють і не ставлять на облік в Україні. Бо дорого.

Чинне законодавство дозволяє громадянину України їздити автомобілем з іноземною реєстрацією 5 діб після перетину кордону (якщо перетини кордону відбуваються в різних областях, то 10). Таким чином українці купують собі дешеві користовані автомобілі в ЄС, а потім кожні 5 діб змушені перетинати державний кордон. Розмитнювати таку машину сенсу немає, оскільки в Україні встановлено воістину драконівські ставки мита, акцизного збору та оподаткування. У підсумку «побори» української держави можуть бути вдвічі більшими за вартість машини.

Тож у такий спосіб користуватися автомобілем можуть лише ті українці, що живуть на відстані 10-50 кілометрів від кордону – для них десятихвилинний проїзд для штампу не становить великої проблеми. Проте саме їхній приклад є показовим: українці б масово купували дешеві закордонні автомобілі, якби держава надала їм таку змогу. Бо ж виходить, що у Словаччині чи в Польщі семирічний «Пежо» коштує 2,5 тисячі доларів, а в Україні – 6-8. Це при тому, що заробітні плати в нас обернено пропорційні – в 3-4 рази нижчі за середній показник найбідніших членів Євросоюзу. Де коріння цієї абсурдної антиринкової аномалії? Відповідь проста: високими митами й акцизними зборами Україна змушує своїх бідолашних громадян купувати продукцію «вітчизняного автопрому», тобто де-факто бізнесу політичної верхівки від Васадзе аж до Порошенка.

Навіть багатообіцяючі Угоди про асоціацію з ЄС і всеохопну зону вільної торгівлі ситуації не змінили. Здавалось би: раз вільна торгівля, то Україна скасує свої пітекантропські мита й акцизні збори, а українці нарешті зможуть купувати собі дешеві й якісні автівки. Але ні – українська влада готує такі імплементаційні норми до Угоди про асоціацію, що дозволять утримувати ціни високими ще 10 років. Саме протягом такого періоду поетапно зменшуватиметься кількість поборів. Усе це робиться для захисту «вітчизяного автопрому». Але чи потрібен самим українцям такий автопром?

Ні. І найближчі 20 років кожен – навіть найбільш патріотичний – українець з усіх сил намагатиметься купити автомобіль неукраїнського виробництва. І через погану якість, але й через певний стереотип – мовляв, вся техніка «дубова», з ремонтів не вилазить, комфорту не забезпечує. Змінити ситуацію можуть не захмарні ставки мит, а зміна самого автопрому. Треба просто навчитися виготовляти якісні автомобілі за помірну ціну – і люди їх купуватимуть. Держава в цій ситуації може допомогти іншим: замовити у «вітчизняного автопрому» тисячі й тисячі автомобілів для різних служб: швидкі допомоги, автомобілі міліції, машини для війська, автобуси для комунального транспорту, газової служби тощо. Коли українці пересвідчаться, що ті автомобілі якісні й надійні – поволі почнуть приглядатися і до легкових машин.

Наразі у парламенті є проект нормативного акту, що дозволятиме власникам машин на іноземній реєстрації перетинати кордон не кожні 5 діб, а раз на місяць. Це суттєва лібералізація, за неї точно будуть вдячними мешканці західних областей країни. Але жителям, наприклад, Черкащини чи Києва вона не стане в пригоді. Крім того, з цього нічого не отримуватиме держава.

Значно розумнішим було б просто дозволити українцям купувати автівки за кордоном і ставити їх на облік в Україні. Це відповідало б і суті угоди про вільну торгівлю. Держава могла б впровадити реєстраційний збір (скажімо, до 500 доларів), який людина сплачувала б за взяття на облік і зміну номерів на українські. Таким чином і громадянин був би задоволеним, і держава б отримала значні кошти з масових покупок автомобілів за кордоном. Повторюся: просто зі збільшенням дозволеного періоду перебування держава не отримує ні копійки.

Новій владі варто дозволити українцям купувати собі дешеві авто за кордоном. У світлі перманентної кризи й поступальної інфляції це може стати одним із головних плюсів від асоціації з Євросоюзом, відчути який зможе більшість громадян в усіх куточках країни. А вдячністю за це буде підтримка чинної влади й оптимізм щодо подальшої євроінтеграції.

А що ж із «вітчизняним автопромом»? Крім замовлень автомобілів швидкої, міліції, газової служби чи шкільних автобусів, держава може закупити – тим самим замовивши сучасну якісну розробку – українські автомобілі для чиновників. І хай президент, міністри і депутати років десять на цих автівках поїздять, водночас рекламуючи їх серед населення. А то виходить, що парламентарі полум’яно захищають «вітчизняний автопром», а самі ним не користуються. От і ми не хочемо.

Андрій Любка – письменник

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

  • Зображення 16x9

    Андрій Любка

    Український поет, прозаїк, есеїст. Автор восьми книжок, лауреат літературних премій «Дебют» та «Київські лаври». Твори перекладені на понад десять мов, окремими книжками виходили в Австрії та Польщі. Живе в Ужгороді.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG