Карл Шрек
Адміністрація США посилила риторику у своїй боротьбі з Росією через напруження в Україні, залучивши Кремль до їдкої війни слів, якої Москва намагалася уникнути протягом перших п’яти років перебування на посаді президента США Барака Обами.Починаючи кампанією спростувань заяв Росії – пункт за пунктом і закінчуючи лайками в соціальних мережах, цей бліц ЗМІ різко контрастує з публічною дипломатією Вашингтона під політикою «перезавантаження» відносин із Москвою під час першого президентського терміну Обами.
«Безумовно, є зміна тону, але зміна тону є й з російського боку. Щоб грати в цю гру, потрібні двоє», – сказав колишній американський чиновник, який працював з адміністрацією Обами над політикою перезавантаження.
Навіть різке погіршення двосторонніх відносин у 2013 році, в тому числі з таких питань, як «закон Магнітського», кривава громадянська війна в Сирії і рішення Росії про надання притулку колишньому контрактнику спецслужб США Едварду Сноудену не спричинило такого координованого, багатошарового інформаційного хрестового походу з боку Вашингтона – як криза в Україні останніх місяців.
Американські офіційні особи продовжили цей наступ і цього тижня на тлі захоплень урядових будівель на сході України озброєними проросійськими силами (причетність до яких Москва заперечує).
«Росія стверджує, що ситуація в Україні ризикує перерости у громадянську війну. Те, що відбувається, не мало б місця без російських провокаторів», – написав Держдепартамент США у своєму Твіттері 13 квітня.
Двічі по два дорівнює п’яти
Раніше того ж дня, Державний департамент США зробив окремі заяви з «доказами російської підтримки дестабілізації України», а також, як вони називають, додатковими десятьма «хибними заявами» Росії про Україну.
У заяві Держдепартаменту від 5 березня Росію звинувачено у фабрикуванні «неправдивої розповіді, щоб виправдати свої незаконні дії в Україні», а російського президента Володимира Путіна – в поширенні міфів про кризу.
«Світ не бачив такої вражаючої російської літератури від часів Достоєвського, формула «двічі по два дорівнює п’яти» має свою привабливість», – написано у заяві.
Високопоставлені американські чиновники підтримували цю кампанію за допомогою своїх власних акаунтів у Твіттері. Як, наприклад, це робили Саманта Пауер, посол США при Організації Об’єднаних Націй, і Даніель Баєр, посол США при Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ).
У своєму Твіттері Баєр 14 квітня звинуватив міністра закордонних справ Росії Сергія Лаврова у спробі змінити фокус позачергового засідання Постійної ради ОБСЄ. Росія стверджувала, що засідання скликала саме вона, а насправді воно відбулося на вимогу США, щоб обговорити те, що Баєр назвав російськими «злочинами» стосовно України.
У заяві, зробленій на засіданні Постійної ради ОБСЄ того ж дня, Баєр звинуватив Росію у «неповазі» до міжнародного співтовариства і до російських громадян через «триваючу кампанію брехні».
Нова команда
Ще до того, як масові протести почалися в Україні наприкінці листопада, дехто у Вашингтоні сприйняв кадрові зміни в адміністрації Обами як знаки відходу від перезавантаження до більш жорсткої політики щодо Москви.
Ці кадрові зміни, наприклад, включили в себе призначення Вікторії Нуланд на посаду помічника держсекретаря з європейських і євразійських справ (її кандидатуру підтримали яструби зовнішньої політики Джон Маккейн та Ліндсі Грем – сенатори від Республіканської партії, які звинувачували Обаму в дружньому ставленні до Кремля.
Нуланд, чию кандидатуру затвердили в Сенаті у вересні 2013 року, стала видатним обличчям та голосом на передовій підтримки Вашингтоном українського уряду та опонентів поваленого українського президента Віктора Януковича.
Але кардинальні зміни у риториці Вашингтона, в першу чергу, були обумовлені надзвичайними подіями в Україні, наслідки яких будуть набагато серйознішими та менш передбачуваними, ніж інші двосторонні суперечки останніх років, каже Стівен Пайфер, колишній посол США в Україні.
«Росіяни роблять речі, які адміністрація вважає, і вважає правильно, на мою думку, фундаментальними порушеннями правил періоду після Другої світової війни, – зазначає він. – Одним із ключових правил було: «Не використовувати військову силу, щоб забирати території інших країн» – саме те, що росіяни зробили в Криму».
Росія захищає анексію, здійснену минулого місяця, тому що це, за її словами, було вираженням волі народу в Криму, де проживає етнічна російська більшість, і порівнює її з декларацією незалежності Косова в 2008 році, яку Західні країни підтримали, а Росія заперечила. США та НАТО публічно відкинули цю аналогію як неправдиве порівняння.
Посилення американської риторики щодо України супроводжується санкціями проти десятків українських та російських чиновників і бізнесменів, багатьох із них вважають близькими до Путіна.
Але деякі критики у Вашингтоні говорять, що адміністрація Обами не в змозі підтримати свій жорсткий тон.
«Мій герой, Теодор Рузвельт, розмовляв м’яко, але носив з собою велику палицю. Те, що робите Ви – говорите жорстко, але носите з собою дуже маленьку палицю. Навіть гілочку», – сказав сенатор Маккейн держсекретареві Джону Керрі на слуханні Сенату 8 квітня.
Керрі потім послався у відповідь на іншу мудрість 26-го президента США.
«Ваш друг, Теодор Рузвельт, також сказав, що заслуга належить людям, які перебувають на арені, які намагаються домогтися своєї мети», – відповів Керрі Маккейнові на слуханні. «Ми намагаємося чогось домогтися. Це максима Теодора Рузвельта, якої я дотримуюся».
(Переклад Анни Шаманської)
