Доступність посилання

ТОП новини

Між Україною і Кримом навмисно створюють прірву в головах і душах


Почала читати коментарі до своїх попередніх статей. Дякую усім, хто зрозумів і підтримав. Дякую усім, хто у відповідь поділився своїм болем. Вибачте ті, кому не зможу пояснити, як у Криму жити далі, сама не знаю, я не юрист. Втім, і юристи не знають – Крим зараз не в правовому полі, наскільки я розумію.

Але вибачте й ті, хто бачить в мені шпигунку або кон’юнктурника – вам я відповідати не буду, і не тому, що не можу, а тому, що не хочу. Що називається, по собі не судять.

Дозвольте тільки висловити здивування тому факту, що ті, хто голосніше за всіх кричить про правовий статус «референдуму», просить виглянути у вікно, щоб переконатися в цьому, і навіть закликає провести щось подібне в інших областях України. Так от, саме він чи вона, а може, вони, підписуються «Анонім». Ви ж перемогли! Ви ж тепер «вдома»! Вас же захищає «вся королівська кіннота і вся королівська рать»! Чому немає навіть ніка?

Гаразд щодо мене. Я немолода боягузлива жінка, я боюся залишитися без роботи, я боюся за свою численну родину, я боюся залишитися без житла (переоформлення власності за російськими законами ще попереду, чи зможуть ті, хто відмовився від російського громадянства, зберегти свою власність, роботу або бізнес – ось ті питання, які змушують замислюватися про отримання російського паспорта). Але чого боятися представникам проросійського більшості?

Адже це не вони, а я і мені подібні з жахом чекають 9 травня. Саме після цієї дати на території РФ вступає в силу закон «про пропаганду сепаратизму», що передбачає штрафи або тюремне ув’язнення до 3 або 5 років, і під який можна притягнути незгоду з включенням Криму до складу РФ. http://grani.ru/Society/Media/Freepress/m.223010.html

Адже це нас, а не їх, лякає розглянутий у першому читанні Верховною Радою закон про окуповані території. http://glavcom.ua/articles/18448.html

Є, звичайно, надія, що депутати гарненько подумають, перш ніж ухвалити остаточну редакцію. Порядок в’їзду-виїзду, гранично жорсткий порядок здійснення економічної діяльності в Криму, практична заборона на угоди з нерухомого майна та придбання прав власності – все це, перш за все, вдарить по тих кримчанах, які не хотіли відокремлення Криму від України. Адже саме у нас, як правило, багато родичів або друзів в Україні, бачитися з якими безперешкодно буде важко. І бізнес багатьох із нас пов’язаний з українськими партнерами, і що тепер, шукати нових в Росії? Але ж це якраз те, до чого нас намагається змусити російська сторона.

І, головне, власність: земельні ділянки і будинки, те, заради чого працювали без свят і вихідних та оббивали пороги різних інстанцій, те, що годує багатьох з нас, те, що ми сподівалися передати нашим дітям і онукам, те, що змушує, повторюся, замислюватися про отримання російського паспорта. Вже зараз не працює жоден нотаріус, продати нічого не можна, а, отже, нема за що переїхати, а ще ж є багато власників, які не мають кримської прописки. Їм і так не зрозуміло, як буде здійснюватися підтвердження їхнього права власності. Привид експропріації вже витає над Південним берегом. Місцеві та заїжджі рейдери і раніше придивлялися до того, що погано лежить. А зараз для них відкриваються такі можливості! І ось український парламент, замість того, щоб підтримати своїх громадян, які опинилися в таких непростих умовах, вимагати від російської сторони хоч якихось гарантій недоторканності, хоче ізолювати нас.

Я вже здогадуюся, які коментарі я отримаю, і, взагалі-то, вже отримую. Всі власники в Криму – це злодії або нероби, що звикли робити легкі гроші на відпочиваючих, так вам і треба. Але ж далеко не всі злодії, і, якщо відповідально ставитися до готельного або ресторанного бізнесу, то це дуже нелегкі гроші, особливо в останні роки, коли конкуренція зростає. Адже не у всіх будинки і ділянки знаходяться у приморській зоні, і, відповідно, використовуються в курортному бізнесі.

Я розумію, що не потрібно шукати співчуття. Напевно, ми його дійсно не заслужили. Але те, чого я так боялася, – засудження, злість, зловтіха, «так вам і треба, тим, що заїлися і звикли до легких грошей», – все це – повною ложкою, напевно, це занадто. Скочуючись у прірву ненависті, ви надаєте життєздатності так ніжно викоханому міфу про давній розкол між Кримом і Україною.

І ще про міфи. Один міф, дуже старий, створений в надрах держбезпеки ще в повоєнні роки, міф про фашистів-бандерівців, в який досі свято вірить багато хто і багато таких не тільки в Криму, але і на Південному Сході, зараз з’єднали з міфом про продажність Майдану, додали міф про загальну підтримку кримчанами приєднання до РФ. І ось, будь ласка, результат. Прірва між Україною і Кримом, між російськомовними та україномовними з’являється не тільки в новинах російського ТБ, а й у головах і в душах людей по обидві сторони кордонів Криму.

Зрозумійте, нас навмисно зіштовхують, нас переконують, що, з одного боку – продажні фашисти-націоналісти, наркомани, вбивці «нещасних беркутів», мародери і американські наймити, а з іншого боку – знову ж таки продажні, безпринципні, ті, що зрадили і продали свою країну російські кримчани. Адже ви, котрі живете там, на Великій землі, знаєте, що все, що говорять і пишуть про вас – жахлива брехня. Тож чому ви піддаєтеся другій половині міфу? Розколоти, посіяти ненависть між жителями різних регіонів України, українцями не по крові, не по мові, а українцями-громадянами однієї країни, українцями, які цінують свободу вище, ніж одномоментні економічні вигоди, українцями, які вміють протистояти тиску, здавалося б, всесильної кримінально-корупційної бюрократичної машини, українцями, здатними вистояти під натиском військової потужності і потужності витонченої пропаганди найближчого сусіда.

Не піддавайтеся цьому тиску, ненависть – ось головна зброя наших супротивників. Любов і єдність – ось головна зброя вільної України.

І терпіння. Не можна за три місяці зруйнувати міф, створюваний десятиліттями. Треба дати людям час розібратися, тим більше, знову ж таки повторюся, що їх, прихильників відділення Криму, звичайно, багато, але не настільки, як нас і вас намагаються переконати. Повірте: чим далі від моря, тим більше прихильників українського Криму, і це не тільки татари чи етнічні українці. Українські патріоти є і в Ялті, і в Сімферополі, і навіть у Севастополі. У Севастополі, що показав якісь фантастичні цифри на «референдумі», – навіть там знайшлися студенти-патріоти.

Тому не уподібнюйтеся Сталіну, який оголосив всіх тих, хто побував в оточенні або полоні, зрадниками Батьківщини. Нема слова «всі». Є конкретні люди, які інколи заплуталися і обдурені, іноді вони свідомо йдуть на самообман заради вигоди, іноді просто пливуть за течією. І нехай саме їх показують у всіх новинах, і нехай здається, що їх мільйони. Все одно, не дозволяйте ненависті і презирству увійти у ваші голови, а тим більше у ваші душі.

Все, побудоване на ненависті, впаде в один момент. А Україна повинна вистояти, повинна довести світові і самій собі, що є моральні цінності, які люди ставлять вище матеріальних, за які віддають життя і на основі яких буде збудовано нову, вільну і справедливу державу.

Олена Сімферопольськакримчанка (прізвище змінено з міркувань безпеки)

Думки, висловлені в розділі «Блоги», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG